Як я зустріла свою собаку

2023 Автор: Roxanne Bryan | [email protected]. : 2023-07-30 20:04

"У мене є собака. І вона повертається зі мною додому."

Це була наша сьома річниця весілля, і це були не зовсім ті слова, які я прагнув почути від мого чоловіка. Я наївно думав, що він закликає його додому з класу пізньої ночі, щоб нагадати мені, як він прекрасно думав, що я, або заявляти, що після семи років він все ще був безсилий в наших стосунках. Крім того, у нас вже були дві собаки. Вони були кращими бутонами: ідеальною парою. Я не хотів собаки третього колеса.

Я зробив паузу на хвилину, щоб взяти все це, а потім запустити в шквал питань. «Яка порода? Хлопчик чи дівчинка? Це прийшло до вас? Наскільки великий? Скільки років? Чи був він нашийник?

Чоловік випадково відповів: «Дівчина. Можливо деякий Shar Pei. Ніякого коміра. Я підкупила її, щоб потрапити в машину з баром гранола. Вона виглядала дійсно втраченою.

Все, що я міг подумати, - Шар Пей? Вони навіть не мають приємного пальто.”Я зобразив огидного собаку з колючим хутром. Стільки для святкування ювілею. Це було запізнилося anyway, таким чином я поїхав кровать, грубо ігноруючи наш протягом доби гостя перед тим, як вона навіть прибула.

Наступного ранку я натрапила на кухню, де мій чоловік, що постійно розмовляв, вже насолоджувався сніданком. Він похмуро посміхнувся і подивився на задню двері. Я заглянув, щоб побачити щеня, що сидів на палубі, вдивляючись над нашим двором, ніби вона була королевою.

- Ох, вона чарівна! Нічого подібного ти не сказав!”Я відкинув задні двері. Вона підійшла, сів і притулила всю свою масу тіла до моєї ноги, дивилася на мене з-під самого морщинистого чола, яке я коли-небудь бачив. Коли я нахилився, щоб погладити її, я не міг не помітити багато маленьких укусів помилок на животі, слабкість, з якою вона носила себе, або сильний сморід, що випромінювався з її пальто. Цей маленький цуценя був на вулицях на деякий час.

Моє серце розтопилося, але тільки на мить. Я подумав про двох собак, які ми вже мали. Вони обидва були старшими, і я хотів, щоб вони провели свої золоті роки в мирі. Ця маленька дівчинка була явно щеня, і вона мала енергію для завантаження.

- Я не думаю, що ми можемо її зберегти. Це просто не підходить ». Мій чоловік погодився; наша вірність була з нашими пухнастими старими хлопчиками.

Ми розмістили листівки в цьому районі, сподіваючись, що хтось її претендує. Через день-два без відповіді, ми знали, що нам потрібно збільшити свій пошук додому. Я провів деякий час добровольців у притулку для тварин, так що я знав, кого тільки подзвонити.

Я був розчарований дотиком, коли дізнався, що притулок був повністю повний. Вони запитували нас, чи можемо ми виступати в ролі прийомної сім'ї, поки вона чекає усиновлення. Ми домовилися. Ми провели наступний тиждень, доглядаючи за нею, беручи її, щоб вона була стерилізована та вакцинована, і годували її руками, бо вона намагалася регулювати свою власну жування.

Це не було задовго до того, як ми зрозуміли, що треба називати її чимось, крім «маленького цуценя». Одного ранку, коли вона піднімалася по нашим старшим собакам, ми сміялися і розповідали їй, яка божевільна мавпа. Вона призупинила гру і нахилила голову. Мавпа. Мавпа. Мавпа. Чим більше ми говорили про це, тим більше вона вимахувала хвостом. І чим більше ми говорили про це, тим більше це здавалося правильним.

Коли наступні вихідні прокотилися навколо, прийшов час зустрітися з притулком для тварин і взяти Мавпу до свого першого мобільного усиновлення. Я з деяким ваганням схопив її на повідку. Мій розум продовжував дивуватися, чи це буде останній раз, коли я її бачив. Я звернувся до свого чоловіка: "Soooo … ти в цьому впевнений?" Ми стояли в тиші.

Як виявилося, Мавпа знайшла її назавжди додому в перший день мобільного усиновлення. Це було з її прийомною сім'єю.